Ініціатива належить генеральному директору Валентину Вітру та нашим лікарям-кардіохірургам. Нині в Україні немає державної програми медичної підтримки (супроводу) хворих з пересадженими органами. Тому хворі після трансплантацій в інших країнах вимушені самі «шукати» лікарів, які займатимуться їхнім подальшим лікуванням.

Поспілкуватися з пацієнтами, які, до речі вперше приїхали у Ковель, Валентин Вітер запросив міського голову Ігоря Чайку.

Пацієнти з різних куточків України. У кожного – власна історія хвороби, боротьби за життя та щасливого порятунку завдяки трансплантації. Шанс на життя їм подарували у 2016-2017 роках в РНПЦ «Кардіологія» (м. Мінськ, Республіка Білорусь).

Останні п’ять років вони живуть звичним життям, працюють, займаються спортом, одружуються, стають батьками, виховують онуків. І щодня дякують Богу, лікарям і родинам донорів, які прийняли складні для себе рішення – віддати серця близьких людей, врятувавши інших. До операції та після повернення додому вони перебувають під постійним наглядом   лікаря-кардіохірурга Володимира Танського та лікаря-кардіолога Ольги Танської, які нині працюють у Ковелі. До речі, Володимир Танський безпосередньо брав участь у 26 трансплантаціях серця в РНПЦ «Кардіологія».

Найстаршій з пацієнток – Любові Бронніковій, 69 років. Наймолодшому – Петру Зіничу, 27. За фахом він медичний брат. І обрав професію медика не випадково. Його старший брат – Ігор Зінич, молодший сержант медичної служби ЗСУ (80-ої окремої аеромобільної бригади), Герой України, загинув у січні 2015 року під завалами Донецького аеропорту. Звичайна застуда, якою Петро захворів, займаючись пошуками брата, дала ускладнення на серце. Невтішний діагноз – дилятаційна кардіоміопатія, змусив погодитись на трансплантацію серця, яку зробили у Мінську, коли Петру було лише 22 роки.

Серед пацієнтів – 60-річний Володимир Рибак з Чернівців, 40-річний Олександр Силивон з Київщини, 31-річний Валерій Затула з Миколаєва, 51-річна Наталія Тхакохова з Житомирщини, а також киянин – 37-річний Максим Греков, який піднімався на Говерлу за рік після трансплантації серця.

Завдяки тому, що у ЦРЛ Ковельського МТМО є найсучасніше медичне обладнання, пацієнтам провели увесь спектр необхідних обстежень, зокрема ендоміокардіальну біопсію (дослідження клітин міокарда), коронарографію (дослідження судин серця за допомогою ангіографа), визначення рівня кардіомаркерів (діагностика наявності та прогнозу серцевої недостатності), рівня концентрації такролімуса в крові та ін.  Усі обстеження провели безкоштовно за рахунок Ковельського МТМО.

До лікарів Танських з різних куточків України приїздять пацієнти з патологіями серця, серед них і такі, що потребують термінової трансплантації. Їхнє життя може обірватися будь-якої миті. Врятувати може не лише пересадка донорського органу, а й ще одна досить складна кардіохірургічна операція, яку готові проводити у Ковелі хворим з термінальною стадією серцевої недостатності. Це – імплантація штучного лівого шлуночка  LVAD. Його вартість понад півтора мільйона  гривень. Для пацієнтів це надто дорого, а держава не виділяє таких коштів. Тому лікарі Ковельського МТМО на чолі з генеральним директором Валентином Вітром готові до співпраці з органами місцевого самоврядування різних міст України, де мешкають пацієнти, аби представники влади на місцях подбали про фінансову підтримку жителів своїх громад, хворих з термінальною стадією серцевої недостатності. А оперативні втручання готові провести у Ковельському МТМО. Наше медичне об’єднання продовжує втілювати в життя передові світові практики медицини, зокрема й щодо розвитку трансплантології.

 

Адміністрація Ковельського МТМО