Як розпізнати та вберегтися від хвороби, розповідає лікар-інфекціоніст Зоряна Кубах.
СКАЗ – це захворювання, яке можна попередити, але після появи симптомів воно практично завжди смертельне.
Чому зараз про сказ говоримо ще більше?
Війна змінила й епідеміологічну ситуацію. Через бойові дії порушилися планові заходи з вакцинації та контролю популяцій тварин, багато домашніх тварин залишилися покинутими, а дикі тварини змінюють місця проживання та наближаються до населених пунктів. Тому ризик небезпечних контактів із дикими, безпритульними та невакцинованими тваринами зростає.
У людини спочатку можуть бути слабкість, нездужання, температура, біль або поколювання в місці укусу, а згодом — характерні неврологічні симптоми, зокрема судоми, страх води, спазми при спробі ковтнути, збудження та параліч.
Вакцинація після контакту з потенційно хворою твариною рятує життя.
І це не «40 уколів у живіт» — сучасна постконтактна профілактика передбачає 5 доз вакцини внутрішньом’язово.
Вагітність не є протипоказанням до постконтактної профілактики сказу — якщо вона показана, її проводять.
А найкраща профілактика — щорічно вакцинувати домашніх тварин проти сказу.